Оповіді про кохання, божевілля та смерть

Орасіо Кіроґа (Уругвай,1878–1937) — казкар і химерник, чиї новели про темні боки людської психіки, фатальні природні сили, пройняті похмурою фантастикою. З-під його пера вийшли численні збірки оповідань: «Казки сельви», «Пустеля», «Анаконда», «Чужий злочин». Проте найзнаменитішою книжкою новел «уругвайського Едґара По» є «Оповіді про кохання, божевілля і смерть» (1917). Розчарування, журба і смерть, кохання, відвага і гідність є темами цієї збірки, яку уклав сам автор, витворивши своєрідний творчий стиль, у якому фантастичні елементи поєднані із суворим реалізмом. Ці так звані «страшні» оповідання Кіроґи, на жаль, мало відомі нашому читачеві. Загальновизнані шедеври автора, оповідання «Подушка з пір’я», «Зарізана курка», «За течією» направду лякають читача: хоч лаконічні, вони написані з неймовірною внутрішньою експресією і ледь піднімають запону, за якою ховається невмолимість загадкових сил природи, божевілля, смерті. Іншими «міськими» оповіданнями цієї збірки є «Пора кохання», «Солітер», «Смерть Ізольди», «Мозкова гарячка та її тінь». Другою групою страшних оповідань є «розповіді сельви». Страшними їх назвати можна лише умовно, але тривога тут наявна завжди: юрмиська мурах-убивць, які пожирають усе на своєму шляху («Дикий мед»), постійна боротьба за виживання у сельві і людей («Ловці колод», «Сонячний удар»), і тварин («Яґваї», «Колючий дріт»).