Прошу, оберігай маму

Роман Шін Ґьонсук «Прошу, оберігай маму» — несподіваний і дуже важливий для нашого соціуму твір, який захоплює читача з першої сторінки й не відпускає до останньої. Адже авторці вдалося у своїй оповіді заторкнути ту тему, яка стосується, напевно, кожної й кожного, але при тому уникнути властивих їй зайвих сентиментів і нав’язливого дидактизму, запронувавши натомість історію життя однієї мами й спонукаючи задуматися: чому те, що ніби мусить виходити на перший план у родинних стосунках, дуже часто так і залишається непроговореним, невисловленим, і часом уже запізно щось із цим удіяти. Власне, ця історія про самовіддачу й любов і водночас — про нечулість й сліпоту, жорстоку правду життя.
«Все починається з матері і все повертається до матері. У маминих обіймах завершуються всі земні страждання. Саме тому таке палке прохання «Прошу, прошу, оберігай маму»» — Чон Хонсу, літературний критик
«Можемо знати, який колір вона любить, які квіти, які страви. Та наскільки сини й доньки, хай вже й у дорослому віці, розуміють, що рухає їхніми мамами? «Прошу, оберігай маму» —напружений, зачаровуючий, болісно прекрасний роман про приховані сторони життя, бажання, труднощі та мрії тих, кого, як ми вважаємо, знаємо якнайліпше» — Seattle Times
«Ця книга не для тих, хто шукає легкого шляху. У ній — хвилювання й страх, почуття провини й розбиті серця, сльози: все, як у родині» — Seattle Times
«Історія про первородний гріх всіх дітей цього світу. Про всіх нас, хто знаходить у мамі опору та одночасно відштовхує її від себе. Болісна сповідь, що пробуджує тих, хто ще має час, а для тих, хто запіснився, стає невеселою утіхою» — Лі Чжок, південнокорейський співак